Працею А. Макаренка

(«Педагогічна поема», «Прапори на баштах»)

Чи не найголовнішим «секретом» успіху виховної роботи в закладах А.С. Макаренка була відмова від споживацької благодійності та державних дотацій на їх утримання. Він здійснював переви­ховання шляхом залучення вихованців не тільки до побутового самообслуговування, а й до рентабельної продуктивної праці. Це забезпечувало можливість на лише фізично виживати, а й форму­вати у вихованців оптимістичний погляд на свою подальшу долю. Адже вони знайомилися з реальними .виробничими відносинами, отримували надійну професію, організаційні навички, досвід взаємовиручки, відчуття захищеності у колективі і суспільстві.

Історія перетворення виховних закладів — колонії і комуни — у виробничі колективи досить повчальна. Економічна скрута при­мусила Працею А. Макаренка А.С. Макаренка поспішити залученням вихованців спо­чатку до аналога натурального господарства і до підробітків у су­сідніх господарствах. А згодом завдяки професіоналізму Агронома колонії М. Фере (прототипу Шере у «Педагогічній поемі») та ви­користанню високопродуктивних порід свиней і кращих сортів зернових, овочів і фруктів колонії вдалось домогтись рентабель­ності власного сільськогосподарського виробництва.

Перехід А.С.Макаренка в комуну ім. Ф.Б. Дзержинського переконав його ще раз, що без продуктивної виробничої праці ніяке виховання, а тим більше перевиховання, неможливе. У зв'язку з тим. Що комуна була розташована на околиці Харкова і не мала сільськогосподарських угідь, йому Працею А. Макаренка довелось повністю відмовитись від звичного для нього стереотипу виживання в сільських умовах. Досить вдалим у виховному відношенні було компромісне рі­шення щодо оплати праці комунарам. Виробники з метою збіль­шення продуктивності праці категорично наполягали на матеріа­льному її стимулюванні. З ідеологічної точки зору, було б правиль­ніше привчати юнацтво до безоплатної праці. А.С. Макаренку Вдалось домогтися, щоб основна частина заробітку накопичувала­ся на особистому рахунку кожного, з якого можна було брати за­ощадження лише після випуску з комуни або з дозволу адмініст­рації. Десята частина заробленого за загальною згодою йшла у роз­порядження ради командирів для культурно-масових потреб та соціального Працею А. Макаренка захисту окремих вихованців. І, нарешті, незначна сума у кілька відсотків з кожного заробітку йшла на кишенькові витрати. Останнє розвивало у них навички поводження з грішми, при­вчало раціонально планувати свій скромний бюджет, Давало їм змогу реалізувати своє право вибору в задоволенні якихсь потреб.

Серйозна увага приділялась і навчанню. Кожний новий вихо­ванець у перші Ж дні свого перебування в комуні зараховувався у шкільну групу відповідно своїх знань. При комуні діяв робітфак Харківського машинобудівного інституту; майже половина його випускників продовжувала своє навчання у вузах.

4. Проблема сімейного виховання («Книга для батьків», «Лекції про виховання дітей»)

Здавалося б, А.С. Макаренка Працею А. Макаренка можна вважати найавторитетнішим спеціалістом-практиком і водночас теоретиком лише у досить вузькій галузі — перевихованні дітей в закритих виховних закладах, яки»* він віддав 16 років творчого життя. Але він, не маючи власний дітей, написав... «Книгу для батьків» та ще й пла­нував видати не один, а чотири томи цієї книги. В ній нема схола­стичних роздумів чи компіляції вже відомого. Живим джерелом його знань про специфіку сімейного виховання був не лише вла­сний досвід виховання у своїй сім'ї прийомного сина й племінниці, яких він виховував як рідних, а й спостереження за взаємовід­носинами дітей і батьків У тих сім'ях Працею А. Макаренка, куди його часто запрошува­ли (а це були як щасливі, так ї нещасні сім'ї). В останні роки життя у нього майже щоденно були бесіди з батьками-невдахами, він отримав близько 1500 листів від таких батьків.



А.С. Макаренко помітив, що найтяжче здійснювати виховання в тих сім'ях, де є лише одна дитина. Характерно, що до нього на пере­виховання лише зрідка потрапляли діти з багатодітних сімей. Здебіль­шого «педагогічний брак» надходив з сімей однодітних, бо там, де росла дитина-одинак, концентрація надмірної батьківської любові діяла на неї згубно і була страшною помилкою в сімейному вихованні.

Щоб виховання єдиної Працею А. Макаренка дитини було повноцінним, слід буду­вати взаємини в сім'ї так, щоб малюк не помічав зайвої уваги до себе і не звикав, що все найкраще має неодмінно призначатися тільки йому. Лише тоді можна мати шанс уникнути розвитку та­кої негативної якості, як егоїзм, та заглушити ще в зародку елементи споживацької психології. Але це рідко кому вдається зробити в однолітній сім'ї, навіть якщо батьки й не позбавлені педагогіч­ного хисту й спостережливості.

Взаємовідносини у великій сім'ї стали для А.С. Макаренка прототипом організаційної структури відносин у колонії ім. М. Горького та комуні ім. Ф.Б. Дзержинського. Специфіка Працею А. Макаренка закритих виховних закладів, де вихователі і вихованці утворювали своєрідний аналог великої дружної сім'ї, де від внеску кожного безпосеред­ньо залежить і матеріальний добробут, і мікроклімат у колективі, і відчуття захищеності, підтвердила високу ефективність двох ори­гінальних ідей видатного педагога, проти яких часом виступають наші сучасники, що опротестовують доцільність їх використання у звичайних школах, тобто в навчальних„(а не виховних) закладах відкритого (а не закритого) типу. Це, в першу чергу, ідея об'єд­нання колективу педагогів і колективу вихованців у єдиний колек­тив, який має бути колективом педагогічним, та ідея різновікових колективів. Не забуваймо, що сім'я — це також колектив закритого типу Працею А. Макаренка, в якому органічно поєднуються обидві ідеї. Тут немає двох колективів — колективу батьків і колективу дітей. Сім'я є єдиним колективом, причому колективом педагогічним і різновіковим.

Не слід думати, що А.С. Макаренко скрізь і завжди дотриму­вався принципу партійності. Згадаймо, що компартія завжди за­кликала народ віддавати, всі свої сили і навіть життя для. світлого майбутнього країни, для щастя прийдешніх поколінь. Ця позиція знайшла своє відображення і у внутрішній політиці держави, і у ос­новній тенденції життя більшості добропорядних сімей. Вона зво­дилась до гасла: все краще — дітям!

На противагу цій загальноприйнятій точці зору, видатний пе­дагог наполегливо Працею А. Макаренка рекомендував у кожній сім'ї задовольняти по­треби перш за все... батьків і робити це відкрито. Якщо в сім'ї, наприклад, виникне проблема, кому в першу чергу пошити плат­тя — дочці чи мамі, — то слід, не задумуючись, надати пріоритет мамі. Він був глибоко переконаний, що найкращі діти бувають у щасливих батьків. Діти мають бачити живий приклад сімейного щастя, сприяти його зміцненню і ділити разом з батьками.

Якщо вдуматись, то мудрість А.С. Макаренка щодо виховання на прикладі щастя можна поширити й на більш глобальні політичні масштаби: заохочувати інші країни до нового, більш про­гресивного (якби це дійсно було Працею А. Макаренка так) способу життя, потрібно було б не словесною ідеологією, не підкупом братніх комуністичних вартій, не застосуванням військової сили, а прикладом щасливого життя у своїй країні.


documentauvvlrl.html
documentauvvtbt.html
documentauvwamb.html
documentauvwhwj.html
documentauvwpgr.html
Документ Працею А. Макаренка